Згорани

Цьогоріч 345 років від часу побудови Свято-Дмитрієвської церкви в с. Згорани Любомльського району (1674).

Церква Св. Дмитра в с. Згорани була побудована у 1674 році. В привілеї польського польного гетьмана, любомльського старости Дмитра Юрія Корибута Вишневецького від 2 березня 1674 року йшлося: «Даю цей Фундуш Церкві новозбудованій у селі Згорани, яка знаходиться у моєму Старостві любомльському, закласти казавши на ім’я Святого Дмитрія Мученика, при котрій Дмитрій Давидович Войтович Головенський до дії священиком на цій парафії буде залишатись. ….».

Згідно списку уніатських парафій в Любомльському благочинні Холмської єпархії від 3 червня 1696 року згадується вперше церква в с. Згорани.

В 1721, 1740, 1759, 1773,1779,1783, 1793 роках церква візитувалась – був складений опис храму, його майна, землі, будівлі тощо.

Очевидно, що після деякої перебудови церкви, в 1794 році було побудовано окремо дзвіницю.

В 1796 році настоятель Дмитрівської церкви с. Згорани Лаприсевич Микола відмовився перейти в православ’я. Однак, уже в грудні 1796 року парафія вже була введена в православ’я. Дерев’яна церква записана як стара і до священослужіння здатна. Приписними селами до церкви були Самійличі, Хомичі, Руда, Пехи і Положево. Парафія налічувала тоді 125 дворів, 425 чоловіків і 440 жінок. Станом на 1804 рік до приходу було ще приписано сільце Власюки, яке налічувало 3 двори, а всього парафія нараховувала 132 двори і 652 прихожан.

У клірових відомостях про церкву за 1844 рік вказано, що церква побудована на кошти прихожан в 1674 році. Коло церкви була дерев’яна дзвіниця. На той час церква старих дарчих документів не мала. При церкві зберігались метричні книги з 1783 року, історичний опис за 1806 рік і опис церковного майна за 1806 рік. Парафія, яка раніше входила до во¬лодінь графа Ф. К. Браницького, належала графині Браницькій. В парафії на той час вже було 1068 парафіян.

В 1854 році за кошти парафіян був побудований будинок священику на 5 кімнат, з масивним двосхилим ґонтовим дахом, з фронтонами, які при гребені зрізані. Очевидно, що при ньому згодом почала діяти церковно-парафіяльна школа.

Клірові відомості за 1860 рік дають інформацію, що всього церкві належало землі 129 десятин 1693 сажнів. Всього тоді в парафії було 157 дворів, 630 чоловіків і 654 жінки.

У 1882 році в парафії налічувалось 167 дворів і 1379 парафіян. Церква Святого Великомученика Дмитра Мироточивого завжди відзначала своє престольне свято 26 жовтня (за старим стилем).

Російська імперія в другій половині XIX ст. масово почала будувати нові церкви в російському стилі, щоб замінити ще міцні будівлі, які нагадували про унію. Священика с. Згорани Річинського Порфирія примушували також будувати нову церкву. Вже був виготовлений план нової церкви від 1 вересня 1900 року. Але священик, постійно відтягуючи час будівництва, призупинив цю справу.

Церковно-парафіяльна школа в с. Згорани в 1897 році нарахову¬вала 36 хлопчиків. Законовчителем був місцевий священик П. Річинський. Уже в 1911 році в школі навчалося 40 хлопчиків і 10 дівчаток. В селах парафії вже було і єврейське населення, яке проживало на 11 дво¬рах і налічувало 76 чоловік. Церква в 1914 році відносилась до 5-го округу.

З приходом польської влади в церковних справах, відбулися зміни, зокрема було забрано великі наділи орних земель, сінокосів.

В 1923 році почала працювати поль¬ська однокласна школа, в якій навчалось 44 хлопчики і 24 дівчин¬ки. Школа знаходилась в церковному домі. В 1924 році в с. Згорани нарахо¬вувалось 92 двори і 783 жителі. В селах парафії почали проживати, крім православних, іудеї і католики. Євреїв було на 9 дворів 33 чоловік, а поляків на 6 дворів 14 чоловік.

В 1935 році владика Олексій Громадський відвідав Згоранську церкву.

Клірова відомість за 1937 рік вже відмічає в церковній біблі¬отеці тільки 20 книг. При храмі діяло церковне братство, яке складалось із 120 членів. Від 1932 року мова проповідей у церкві була українська, також наука релігії в школах парафії велась на українській мові. В 1937 році в с. Згорани діяла двокласна школа на 4 роки навчання, в якій нав¬чалось 142 учні і протягом тижня читалось 8 лекцій релігії. Село Згорани на той час мало 187 дворів і 840 парафіян, а вся парафія нарахову¬вала 459 дворів і 2152 парафіян. Іудейської віри було на території парафії 98 чоловік, католицької — 27.

В 1939 році парафія, як і всі деканати Любомльського повіту, була переведена з Волинської духовної консисторії до Варшавсько-Холмської православної консисторії. З приходом радянської влади церква знову відносилась до Волин¬ської духовної консисторії.

Рішенням Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. №970 як пам’ятку архітектури церкву взято під охорону держави.

Для Св. Дмитрівської церкви с. Згорани в 2003 році жителем м. Москва С.М. Чаком було подаровано 5 дзвонів. Основний дзвін важить 160 кг. На дзвоні напис: “Дарунок Свято-Дмитрівському храму с. Згорани в пам’ять Чака Сергія Васильовича і Чак Анастасії Іосифної від онука Чака Сергія Матвійовича на довгу молитовну незабутню пам’ять. 9 листопада 2002 р.

В серпні 1993 року в церкві, під час Хресного ходу по Волині, побувала Чудотворна ікона Почаєвської Божої Матері, а в 2004 році кровото¬чиві ікони Спасителя, Богородиці і святителя Миколая.

Церкву неодноразово відвідував архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Симеон.

Сьогодні священиком церкви є о. Петро (Луць).