Буда-Вороб'ї (Буда-Ясенівка)

Будо -Вороб‘ї (стара назва – Буда, Буда-Ясенівка) засновані десь в середині 19-го століття. Адміністративно належали до Ново-Вороб’ївської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Н. І. Теодорович у книзі “Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии”, вказує, що своєї церкви в селі ще не було. Жителі Буди–Ясенівки були парафіянами побудованої в 1759 році Свято-Михайлівської церкви сусіднього села Старі Вороб’ї.

Храм Казанської Ікони Божої Матері тричастний – притвор, неф, вівтар. До гранчатого алтарного зрубу прибудовані невисокі приміщення паламаркі і ризниці. Цоколь – цегляний. Раніше церкву прикрашали шатрова дзвіниця і один купол, знесені у 1963 році. Сама церква побудована в 1898 році. Це вибито на закладному камені–жорнові, вмонтованому зі сходу в фундамент вівтарного зрубу.

Частина надпису стерлася, але ще можна прочитати: “…сия церковь во имя пресв. Богородицы… Казанская построена в 1898 год…”.  Сам по собі такий закладний камінь – велика рідкість в храмах 19-го століття. Тим більше – камінь–жорнів, мабуть, взятий зі старого млина.

Декор храму простий, навіть аскетичний. Горизонтальна шалівка, прості лиштви, широкий карниз – ялинка під дахом. Всі вікна прямокутні, тільки в вівтарному зрубі два шестигранні вікна й кругле слухове. Старожили кажуть, що храм врятував їхні життя. Під час ВВВ німці збиралися спалити Будо-Вороб’ї разом з жителями. Людей зігнали до сільської церкви. І тут прискакав якийсь вершник на білому коні. Він повідомив фашистам щось таке, що їх дуже злякало. Німці швидко відступили з села, не встигнувши здійснити задуманого.

Після війни комуністи пристосували церкву –рятівницю під сільський клуб. Безжально знесли верхи храму, хори і частину декору. На північному фасаді, замість вікон другого ярусу змонтували балкон. Ті ж старожили подейкують, що доля односельчан, які брали участь у знесенні куполів, була незавидною …

Текст і фото – архітектор Іван Биков (частина видання “Архітектурні скарби Київщини”)

с. Буда-Воробіевская 1-го округа, рѣки нѣтъ, мѣстность низменна, болотистая. Деревянный св. Казанско-Богородичный храмъ построенъ въ 1898 г., вмѣстительный, украшенъ бѣдно. Прихожанъ 1480 д. Причтъ: священникъ и псаломщикъ. Пиритовыя помѣщенія вблизи церкви, малопомѣстнтельныя, сырыя, холодный и неудобный, построены на мѣстныя средства въ 1900 г.; надворныя постройки тоже неудобный. Огородъ есть, сада нѣтъ. Земли 33 д. въ нѣсколькихъ кускахъ, расположенной не далѣе 1/2 в. отъ дома: усадеб. 1 д. 2110 кв. с., пах. 15 д. 290 кв. с., сѣнокосъ. 16 д.; изъ общаго количества земли неудобной 18 д.; документовъ на землю нѣтъ. Приписныя деревни: Клитна въ 3 в., Захаровка въ 3 в., Старая Гута въ 3 в., Янышевка въ 3 в. Школы нѣтъ. Иновѣрцевъ— евреевъ 7 д. Ближайшіе приходы: с. Старые Воробьи въ 6 в. и с. Новые Воробьи въ 7 в. Отъ губерн. города въ 85 в., отъ уѣзднаго въ 80 в., ж. д. ст. Малинъ (Кіевъ. губ) въ 18 в., торговый и врачебный пункты м. Малинъ въ 20 в., почт. ст. Кухари, Кіевск. губ., въ 7 верстахъ.