Суха Воля

Покровська церква

Церква Покровська, с. Суха Воля Ляховецької вол. Луцького пов.

П: –

ДАЖО Житомир

Народження: 1798–1802: ф. 1, оп. 78, спр. 847–851; 1803–1807: ф. 1, оп. 78, спр. 852–855; 1808–1812: ф. 1, оп. 78, спр. 857, 858, 861–863; 1813–1817: ф. 1, оп. 78, спр. 864–868; 1818–1822: ф. 1, оп. 78, спр. 869, 870, 872–874; 1823–1825, 1827: ф. 1, оп. 78, спр. 876, 878, 879, 880; 1829–1833: ф. 1, оп. 78, спр. 883–887; 1834–1839, 1845: ф. 1, оп. 78, спр. 888–890, 892, 893, 896, 909

Шлюб: 1798–1802: ф. 1, оп. 78, спр. 847–851; 1803–1807: ф. 1, оп. 78, спр. 852–855; 1808–1812: ф. 1, оп. 78, спр. 857, 858, 861–863; 1813–1817: ф. 1, оп. 78, спр. 864–868; 1818–1822: ф. 1, оп. 78, спр. 869, 870, 872–874; 1823–1825, 1827: ф. 1, оп. 78, спр. 876, 878, 879, 880; 1829–1833: ф. 1, оп. 78, спр. 883–887; 1834–1839, 1845: ф. 1, оп. 78, спр. 888–890, 892, 893, 896, 909

Смерть: 1798–1802: ф. 1, оп. 78, спр. 847–851; 1803–1807: ф. 1, оп. 78, спр. 852–855; 1808–1812: ф. 1, оп. 78, спр. 857, 858, 861–863; 1813–1817: ф. 1, оп. 78, спр. 864–868; 1818–1822: ф. 1, оп. 78, спр. 869, 870, 872–874; 1823–1825, 1827: ф. 1, оп. 78, спр. 876, 878, 879, 880; 1829–1833: ф. 1, оп. 78, спр. 883–887; 1834–1839, 1845: ф. 1, оп. 78, спр. 888–890, 892, 893, 896, 909

Село Суховоля, як свідчать архівні дані, у різні часи називалося по-різному: Суха Воля, Суховолі, Сухів. «За поборовим реєстром Луцького замку» 1577 року село належало до Торговицької волості князів Корецьких. Змінювався час, змінювалися і пани- власники села. Суховоля в цей час, як і вся Волинь, належала до Речі Посполитої.

У 1904 році село перебувало у власності панів Бутинських. У 1906 році Суховоля належала до Полонківської волості. У 1907 році дворянка Куліченко Софія Василівна в селі Суховоля мала паровий млин, на якому працювало 4 чоловіки, та крохмальний завод, на якому працювало 16 чоловіків і 4 жінки. Як розповідають старожили села, панський маєток із млином та заводом стояв на південному-сході за селом на пагорбі.

Після захоплення Польщею території Західної України сюди переселилися родини поляків «осадників-пілсудчиків». Поселився на в’їзді із села Радомишль в Суховолю Бендзь Дінер Бінель із родиною та спорудив оліярню і круподерню.

У 1921-1939 рр. у Радомишлі та Суховолі діяв осередок КПЗ (У).