Церква Георгія Побєдоносця (Старий Боремель), с. Боремель Дубенського повіту Боремельської волості
Парафія: сс. Боремель, Вичавки, Новосілки
РГИА СПБ
Метрична книга: 1798–1801 (исключая записи за майскую треть 1801 г.): ф. 823, оп. 2, спр. 102 (лл. 69-104)
ДАЖО Житомир
Народження: 1843–1847: ф. 1, оп. 78, спр. 655, 658, 661, 664, 668; 1848–1852: ф. 1, оп. 78, спр. 670, 676, 667, 679, 683
Шлюб: 1843–1847: ф. 1, оп. 78, спр. 655, 658, 661, 664, 668; 1848–1852: ф. 1, оп. 78, спр. 670, 676, 667, 679, 683
Смерть: 1843–1847: ф. 1, оп. 78, спр. 655, 658, 661, 664, 668; 1848–1852: ф. 1, оп. 78, спр. 670, 676, 667, 679, 683
ДАВО Луцьк
Народження: 1814: ф. 382, оп. 3, спр. 48; 1823: ф. 382, оп. 3, спр. 91; 1827: ф. 382, оп. 3, спр. 116; 1833: ф. 382, оп. 3, спр. 119; 1834: ф. 382, оп. 3, спр. 120
Шлюб: 1814: ф. 382, оп. 3, спр. 48; 1823: ф. 382, оп. 3, спр. 91; 1827: ф. 382, оп. 3, спр. 116; 1833: ф. 382, оп. 3, спр. 119; 1834: ф. 382, оп. 3, спр. 120
Смерть: 1814: ф. 382, оп. 3, спр. 48; 1823: ф. 382, оп. 3, спр. 91; 1827: ф. 382, оп. 3, спр. 116; 1833: ф. 382, оп. 3, спр. 119; 1834: ф. 382, оп. 3, спр. 120
ДАРО Рівне
Народження: 1847–1861: ф. 485, оп. 1, спр. 3; 1871: ф. 485, оп. 1, спр. 4; 1933: ф. Р-740, оп. 9, спр. 63; 1936–1937: ф. Р-740, оп. 9, спр. 63
Шлюб: 1847–1861: ф. 485, оп. 1, спр. 3; 1871: ф. 485, оп. 1, спр. 4; 1933–1937 1935: ф. Р-740, оп. 9, спр. 63
Смерть: 1847–1861: ф. 485, оп. 1, спр. 3; 1871: ф. 485, оп. 1, спр. 4; 1933–1937: ф. Р-740, оп. 9, спр. 63
ЦГИАК
Церковно-приходская летопись церквей прихода м. Боремель Луцкого уезда. Не ранее 1890: Фонд 2205 Опись 1 Дело 98
34 листа.
Церква Святої Трійці, с. Боремель Дубенського повіту Боремельської волості
П: сс. Боремель, Вичавки, Грабовець, Новосілки, Товпижин, Шибино
РГИА Санкт-Петербург
Метрична книга: 18.08.1781–1797 (н), 08.10.1782–1797 (ш), 01.02.1783–1797 (с): ф. 823 оп. 2, спр. 92, лл. 1–84; 1798–1801 (н,ш,с): ф. 823, оп. 2, спр. 102, лл. 69-104.
ДАЖО Житомир
Народження: 1843–1847: ф. 1, оп. 78, спр. 655, 658, 661, 664, 668; 1848–1852: ф. 1, оп. 78, спр. 670, 676, 667, 679, 683
Шлюб: 1843–1847: ф. 1, оп. 78, спр. 655, 658, 661, 664, 668; 1848–1852: ф. 1, оп. 78, спр. 670, 676, 667, 679, 683
Смерть: 1843–1847: ф. 1, оп. 78, спр. 655, 658, 661, 664, 668; 1848–1852: ф. 1, оп. 78, спр. 670, 676, 667, 679, 683
ДАРО Рівне
Народження: 1882: ф. Р–740, оп. 2, спр. 385; 1884: ф. 639, оп. 3, спр. 61; 1895-1900: ф. Р-740, оп. 4, спр. 124; 1922-1924: ф. Р-740, оп. 4, спр. 125; 1925–1928: ф. Р–740, оп. 6, спр. 109; 1929–1933: ф. Р–740, оп. 7, спр. 30
Шлюб: 1882: ф. Р–740, оп. 2, спр. 385; 1884: ф. 639, оп. 3, спр. 61; 1913-1921: ф. Р-740, оп. 4, спр. 124; 1922-1924: ф. Р-740, оп. 4, спр. 125; 1925–1928: ф. Р–740, оп. 6, спр. 109; 1929–1932: ф. Р–740, оп. 7, спр. 30
Смерть: 1882: ф. Р–740, оп. 2, спр. 385; 1884: ф. 639, оп. 3, спр. 61; 1903-1908: ф. Р-740, оп. 4, спр. 124; 1916-1924: ф. Р-740, оп. 4, спр. 125; 1925–1928: ф. Р–740, оп. 6, спр. 109; 1929–1933: ф. Р–740, оп. 7, спр. 30
ЦГИАК
Церковно-приходская летопись церквей прихода м. Боремель Луцкого уезда. Не ранее 1890: Фонд 2205 Опись 1 Дело 983, 34 листа.
Парафіяльна церква [назва невідома]
Парафія: передмістя Грабовець; села: Новосілки, Жибенна
ДАЖО Житомир
Народження: 1828: ф. 178, оп. 51, спр. 322; 1831: ф. 420. оп. 1, спр. 19; 1832: ф. 420, оп. 1, спр. 27; 1833: ф. 420, оп. 1, спр. 34
Шлюб: 1828: ф. 178, оп. 51, спр. 322; 1831: ф. 420. оп. 1, спр. 19; 1832: ф. 420, оп. 1, спр. 27; 1833: ф. 420, оп. 1, спр. 34
Смерть: 1828: ф. 178, оп. 51, спр. 322; 1831: ф. 420. оп. 1, спр. 19; 1832: ф. 420, оп. 1, спр. 27; 1833: ф. 420, оп. 1, спр. 34
Ревізькі казки, с. Боремель
Однодворці: 1858: ДАЖО/118/24/6
Шляхта: 1796: ДАЖО/118/24/2
Державні селяни: 1858: ДАЖО/118/24/6
Євреї: 1850: ДАЖО/118/24/3
Іл. 1. Георгіївська церква у Боремлі. Фото 1938 року.
Іл. 3. Малюнок Н.Орда «Боремель. Палац від під’їзду».
Перші відомі власники поселення — Курчевичі гербу Курч, котрі навіть мали титул князів Боремельських. В XVII ст. маєтність перейшла до родичів Курчевичів, Олександра і Катерини з Хриніцьких. Коли обидва роди згасли, Боремель перейшов до князів Порицьких, а потім до Конецпольських, ще пізніше — до Чацьких. Чудовий пізньобароковий палац в Боремелю звів Францішек Чацький (1727 — 1787), кавалер обох польських орденів і чоловік княгині кунегунди з Сангушків. Сталося це перед 1781 р., бо 1 грудня того року Чацький приймав у своїй новій резиденції короля Станіслава Августа Понятовського, котрий повертався з Кам’янця. Після поразки повстання під проводом Костюшка вдова Чацького отримала наказ продати всі свої волинські маєтності, котрі на той час нараховували 4000 «душ». Та в 1796 р. цей наказ було скасовано, так Боремель ще кілька десятків років залишався в руках Чацьких.
Спокійно тягнувся час для Боремеля за сина Францішка, Домініка Чацького (народився у 1774 р.). Наступним власником був Міхал Чацький (1797 — 1860), полковник польського війська і маршалек шляхти (прєдводітєль дворянства російською). В 1831 р. він вирішив організувати на Волині повстання, а коли це йому не вдалося, зібрав загін з мешканців своїх сіл і взяв участь у битві під Боремелем. За це отримав Золотий Хрест Virtuti Militari. Коли пізніше йому вдалося з Дверницьким дістатися Варшави, отримав звання полковника. Після поразки повстання російський уряд конфіскував у Чацького Боремель — а вартість маєтку на той час оцінювалася у 4 млн. злотих. Чацький перебрався в маленький маєток на Галичині, де і помер, не залишивши спадкоємців. За місцевою легендою, діти Чацького помирали — як кара за те, що пан знищив у Боремелі церкву.
Чи існував до Чацьких у Боремелю який-небудь замок чи палац — невідомо. Але у ІІ пол. XVIII ст. місцевий палац вважався однією з найгарніших волинських резиденцій. Автором проекту палацу був королівський архітектор Кусто (Coustou). Оформленням стінних декорацій займався відомий майстер, монах-тринітарій Ян Прехтель. Після закінчення будівництва, в 1790-х рр. ще одна зірка того часу Діонісій Міклер розбив навколо споруди ландшафтний парк. Місце ж само просилося: палац стояв на високому березі річки Стир. Під час боремельської битви палац постраждав. Після конфіскації споруди у Чацького палац вже не відбудовували — так руїною він і стояв до кінця ХІХ ст.
Зараз в Боремелі проживає трохи менше тисячі жителів. В селі є фіґура Христа (1786), яку поставив хтось з Чацьких, дерев’яна Георгіївська церква (1775).