село; російська назва: Власовка, с. Зіньківської 2-ї сот. Гадяцького п., з 1781 р. Зіньківського пов. Чернігівського нам.; Зіньківського пов. Полтавської губ.; Зіньківського р-на Полтавської обл.
Церква Пресвятої Трійці, с. Власівка Дейкалівської вол. Зіньківського пов. Полтавської губ.
П: с. Дадакаловка, хут. Слабіївщина
ЦДІАУ Київ
Метрична книга: 127/1012/30(1723-1741); 591(1780); 710(1782); 749(1783); 782(1784); 958а(1792); 985(1794)
Метрична книга: 127/1013/25(1739)
Сповідний розпис: 127/1015/65(1774); 70(1778); 106(1794)
Сповідний розпис: 127/1016/581(б.д.)
Іл. 1. Троїцька церква в с. Власівка.
Іл. 2. Троїцька церква в с. Власівка.
Час будівництва першої дерев’яної церкви на честь Живоначальної Трійці у с. Власівка Гадяцького полку (тепер Зіньківського р-ну) невідомий. Вірогідно, споруджена вона була у 2 пол. XVII чи на поч. XVIII ст., коли село відносилося спочатку до Гадяцького замку, а згодом належало опішнянському сотнику Роману Корецькому. Перша документальна згадка про церкву датується 1745, коли храм із дозволу київського митрополита Тимофія (Щербацького) було відремонтовано. У 1754, як свідчив вирізьблений на лиштвах західного входу напис, було закладено нову церкву на кошти парафіян та нащадків сотника Корецького. Це була дерев’яна, тридільна, триверха споруда. До восьмигранної у плані центральної дільниці були прибудовані шестигранні, дещо меншого розміру об’єми. Східний слугував вівтарем, а західний – бабинцем. Інтер’єр храму освітлювався вікнами першого ярусу та вікнами світлового барабану, який при використанні залому було встановлено над центральною дільницею. Завершувався він восьмигранним світловим ліхтариком з чотирма квадратними вікнами. Куполи були вкриті гонтом і мали криволінійну форму. 1797 до церкви прибудували двоярусну дерев’яну дзвіницю, яку 1799 з дозволу київського митрополита Тимофія (Щербацького) перебудували. До північної та південної сторін центральної дільниці було прибудовано прямокутні у плані об’єми з двохскатною покрівлею, яка утворювала трикутні фронтони, входи прикрашено ганками. В цей же час до вівтаря прибудували квадратні у плані об’єми, у яких розмістили ризницю та паламарню. У 1890 церква значиться як двохвівтарна – другий вівтар в ім’я Трьох Святителів.
У 1901 у Т. ц. зберігалися Трифологіон київського друку 1745, подарований Пилипом Волощенком 1746, та євангеліє московського друку 1749, куплене для церкви 1749 Семеном Левашком.
У 1890, 1895 Т. ц. володіла церковним капіталом у сумі 1000 руб., 1 дес. садибної та 34 дес. ружної землі, мала будинок для священика, діяла церковнопарафіяльна школа. 1901 володіла капіталом у сумі 1100 руб., 34 дес. ружної та 6 дес. церковної землі, мала будинок для священика, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 мала 33 дес. ружної землі, муровану сторожку, будинок для квартири священика, діяли церковна б-ка, земське училище та школа грамоти. 1912 мала 37 дес. ружної землі, квартири для священика і псаломщика, діяла жіноча церковнопарафіяльна школа.
У 1895 службу відвідувало 1438 душ обох статей. 1901 церковна парафія нараховувала 198 дворів. 1902 до церковної парафії належали с.с. Власівка і Дадакалівка та хут. Слабіївщина, у яких нараховувалося 1641 душа парафіян обох статей, 1912 – 1829 душ обох статей.
Троїцька церква була закрита й розграбована радвладою у 1930-х, дзвіниця зруйнована.
Церква відновила свою діяльність під час німецької окупації у лист. 1941 у культовій споруді. Зареєстрована органами радянської влади 28.09.1944 за № 42. Перереєстрована 20.11.1947 за № 54. 05.08.1950 Полтавський обл. відділ архітектури своїм листом за № 562 підняв перед КМ УРСР питання про включення ряду об’єктів на території Полтавської обл. до реєстру пам’яток архітектури. У відповіді на звернення, датованій 28.08.1950, повідомлялося: «Отдел памятников Управления по делам архитектуры при Совете Министров УССР сообщает, что взята на учет, как памятник архитектуры может быть только Троицкая церковь в с. Власовке, Зеньковского района». Настоятелю храму було запропоновано замовити обмірний план пам’ятки, але чи було це зроблено, невідомо. Споруда церкви була розібрана 1962.
У новітній час релігійна громада зареєстрована органами державної влади у квіт.-трав. 1991. Для релігійних відправ використовує молитовний будинок (приміщення кол. дитячого садка). Освячений 28.07.1995.
Із священиків відомі: Григорій Іванов, Стефан Григорієв, Василь Стефанов (пом. 1804), Іоанн Стефанов, Севастьян Григорович Аксюк (1890), Федір Григорович Аксюк (1895, 1902, 1912), Гнат Васильович Стативка (1947–02.08.1949, 04.08.1949–20.05.1954, 14.15.1955–?), Сава Харлампійович Місько (18.11.1954–08.03.1955), ієромонах Ігнатій (1994), Володимир Хіль, ієрей Олексій Бабанський (2008); із псаломщиків: Григорій Сильвестрович Іваненко (1890), Василь Васильович Снігуровський (1890), Іван Олексійович Кучер(ов) (1895), Григорій Симеонович Іваненко (1895), Михайло Петрович Герасимовський (1902), Григорій Сильвестрович Іваненко (1902), Кузьма Антонович Воропай (1912); із церковних старост: козак Василь Павлович Осауленко (1902), козак Федір Зіновійович Шацький (1912), Наталія Іванівна Халіна (2008).
Джерело:
http://history-poltava.org.ua/?p=1712