Івашківці

Походження назви села пояснюється іменем засновника – Івась (Івашко). За переказами старожилів, у селі існував невеликий храм (каплиця) з цвинтарем, який в народі має назву “старого” або “уніатського”, а у 1763 р. уніатським єпископом Шептицьким в священики був рукопокладений Феодосій Завадський23. До 1831 р. у селі жили і православні, і католики. Але під час польського повстання власник села А. Дівов, не бажаючи, щоб у його маєтку жили “зрадники віри та престолу”, наказав католикам покинути село і 10–15 родин виїхали до інших сіл.

До 1821 р. в Івашківцях був дерев’яний трибанний храм (який того року згорів) на честь Покрову Божої Матері, подібний до храму в с. Волоські-Черемиси Могилівського повіту24, оскільки, як свідчили старожили, обидві церкви будував один майстер25 Від згорілого дерев’яного храму залишилася дзвіниця та ікона Миколая Чудотворця, яку у 1835 р. перенесли до новозбудованого кам’яного однобанного храму Покрову Божої Матері. Літопис також містить перелік візитів до храму єпископів та архієписків.

Детально описуються пожертви на храм починаючи з 1889 р. Зокрема у 1894 р. з Петербургу від поміщика А. Дівова надійшли два комплекти облачення для священика та оксамитова плащаниця на суму 180 рублів. Також для храму були придбані ікони26.

Автори літопису також приділили увагу опису життя та побуту селян та священика. На час написання літопису в с. Івашківці жило 696 осіб чоловічої та 718 – жіночої статі: усі – малороси та селяни, що займалися переважно землеробством (зокрема, вирощували хліб та кукурудзу), крім власних наділів, обробляючи землю поміщика, псаломщика, священика та новоушицьких міщан. Після завершення польових робіт парубки та молоді господарі вирушали на заробітки до Бессарабії. Селяни займалися також ткацтвом та садівництвом. Окрім православних, в селі жили євреї – 3 чоловіки та 4 жінки27

Автори літопису також зібрали етнографічні матеріали, зокрема, перекази про відьом28 та опис поховального обряду і звичаїв, що його супроводжують. Наприклад, коли помирали господиня або господар, їх незаміжня дочка розпускала волосся і заплітала його після похорону29. Цікавим є опис святкування “Іванця” (Івана Купала), Різдва та інших свят. Хоча літопис написано російською мовою, тексти пісень наводяться українською:

На Івана, на Купайла
вишила панна з чорної хмари,
вивела собі двоє діточок:
перше дитятко – молодий Іванко,
друге дитятко – молода Марічка.
В сіночках, за дверичками,
стоїть личечко з подушечками.
На там личечку Йванко сидить
та в правій руці Марійку держить.
Серце Марійко, скажи правдоньку,
чи любить мене – чи лиш горілочку?
– Люблю медочок, бо солоденький,
люблю Іванка, бо молоденький.
В городі покісь, покісь,
чом мій Іванко більший не ріс?
Буде з мене такенького,
люби Марійко, маленького.
Коло млина шофриків, шофриків
втішав Іванко як панів, коло него шофраночка30,
вийшла Марійка, як панночка…31

У розділі “Отделъ VІІІ Школы, читальни и народныя чтенія и др.”32 наведено списки вчителів і кількість учнів обох статей, що отримали освіту у 1888–1898 рр. Перша церковно-приходська школа була відкрита у селі у 1888 р. за ініціативи колишнього мирового посередника Ушицького повіту барона фон Рауша. До 1891 р. школа перебувала в будиночку при садибі священика, доки селяни не побудували нову школи.

Церковний літопис с. Івашківці не був опублікований у “Подольских eпархиальных ведомостях”, проте інформацію з нього використав Ю. Сіцинський при написанні роботи “Приходы и церкви Подольской eпархии”33. Цінними відомостями з історії села, зафіксованими у літописі, є список священників, пономарів тощо. Зазначено також ставлення селян до священика і його оточення.

23. Фонди К-ПДІМЗ. – Оп. інв. № 1 434. – Спр. Літопис с. Івашківці. Арк. 2.

24 У с. Волоські-Чемериси Свято-Михайлівський храм побудовано в 1766 р. коштом прихожан; Приходы и церкви Подольской епархии… – С. 639; Павлуцкий Г. Деревянные и каменные храмы // Древности Украины. – Киев: Изд. Императорского Московского Археологического общества, 1905. – Вып. 1. – С. 57.

25 У плані церква складається з 3-х чотирикутних чи квадратних зрубів, розташованих в одну лінію.

26 Фонди К-ПДІМЗ. – Оп. інв. № 1 434. – Спр. Літопис с. Івашківці. – Арк. 4.

27 Там само. – Арк. 3–4.

28 Там само. – Арк. 6–8.

29 Там само. – Арк. 7.

30 Можливо, порівняння з яблунею сорту шафран.

31 Фонди К-ПДІМЗ. – Оп. інв. № 1 434. – Спр. Літопис с. Івашківці. – Арк. 8–9.

32 Там само. – Арк. 41.

33 Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. – Біла Церква: Видавець Олександр Пшонівський, 2009. – 996 c.

Джерело: Смірнова С. Д. Церковний Літопис С. Івашківці Новоушицького району Хмельницької області з фондів Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.