Грунівка

На пагорбі, що височиє над дорогою, стоїть чудова споруда привабливої архітектури, непритаманна Слобожанщині. Коли усюди трапляється класицизм та руський стиль, тут око виліплює явно мотиви притаманні костелам. І це логічно. Храм мирно ділили між собою католики та православні. Фундатором храму був власник села – князь Барятинський Віктор Іванович, капітан першого ранку, учасник оборони Севастополя (1853-1856рр). А ще Барятинський проводив археологічні дослідницькі роботи, брав участь у розкопках давнього Херсонесу.

Церква зведена з червоної цегли у 1860рр. Архітектура споруди близька до католицьких храмів. Ймовірно, таким чином власник села Віктор Барятинський хотів догодити своїй дружині Марії Аполінарівні, яка більшу частину життя до заміжжя прожила в Італії та була віруючею латинського обряду. Поруч в тому ж стилі була зведена церковно-приходська школа. У 1874 році княгинею Барятинською був відкритий дитячій притулок.

У 1929 році церковний приход села Грунівки закрили, приміщення стали використовувати як комору, для всіляких господарчих потреб колгоспу. Під час, ймовірно, Другої Світової війни приход було відроджено, богослужіння протривали до 1962 року. Потім храм знову закрили, церковну утварь передали в храм сусіднього села Запсілля. І лише 1995рр знову відновили богослужіння. Храмове свято припадає на день пам’яті святого, тобто 21 листопада. Церква є діюча. Служби проводить Архімандрит Нікодим Кобзар.

Грунівку родина Барятинських дуже любила, тут звела свій маєток . Палац мав 42 кімнати, був музей давнини, бібліотека, картинна галерея. Нажаль, нічого не лишилося, чому і при яких обставинах мені не відомо. За причини хвороби князя родина Барятинських мала жити в більш м’якому кліматі – переїхала до Італії. В Грунівку вони вже не повернулися.