Нікольське

с. НІКОЛЬСЬКЕ (станиця Нікольська) Маріупольського пов.

Миколаївська церква (молитовний будинок)

П: –

ДАДО Донецьк

Народження: 1862–1870: ф. 208, оп. 1, спр. 1; 1871–1874: ф. 208, оп. 1, спр. 2; 1878–1881: ф. 208, оп. 1, спр. 3; 1882–1887: ф. 208, оп. 1, спр. 4; 1891–1892: ф. 208, оп. 1, спр. 5; 1893–1894: ф. 208, оп. 1, спр. 6; 1895–1897: ф. 208, оп. 1, спр. 7; 1898: ф. 208, оп. 1, спр. 8; 1899–1901: ф. 208, оп. 1, спр. 9; 1902–1903: ф. 208, оп. 1, спр. 10; 1904–1906: ф. 208, оп. 1, спр. 11; 1907–1908: ф. 208, оп. 1, спр. 12; 1913–1915: ф. 208, оп. 1, спр. 13; 1916–1921: ф. 208, оп. 1, спр. 16

Шлюб: 1862–1870: ф. 208, оп. 1, спр. 1; 1871–1872, 1874: ф. 208, оп. 1, спр. 2; 1878–1881: ф. 208, оп. 1, спр. 3; 1882–1887: ф. 208, оп. 1, спр. 4; 1891–1892: ф. 208, оп. 1, спр. 5; 1893–1894: ф. 208, оп. 1, спр. 6; 1895–1897: ф. 208, оп. 1, спр. 7; 1898: ф. 208, оп. 1, спр. 8; 1899–1901: ф. 208, оп. 1, спр. 9; 1902–1903: ф. 208, оп. 1, спр. 10; 1904–1906: ф. 208, оп. 1, спр. 11; 1907–1908: ф. 208, оп. 1, спр. 12; 1913–1918: ф. 208, оп. 1, спр. 14

Смерть: 1862–1863, 1865–1870: ф. 208, оп. 1, спр. 1; 1871–1873: ф. 208, оп. 1, спр. 2; 1878–1881: ф. 208, оп. 1, спр. 3; 1882–1886: ф. 208, оп. 1, спр. 4; 1891–1892: ф. 208, оп. 1, спр. 5; 1893–1894: ф. 208, оп. 1, спр. 6; 1895–1897: ф. 208, оп. 1, спр. 7; 1898: ф. 208, оп. 1, спр. 8; 1899–1901: ф. 208, оп. 1, спр. 9; 1902–1903: ф. 208, оп. 1, спр. 10; 1904–1906: ф. 208, оп. 1, спр. 11; 1907–1908: ф. 208, оп. 1, спр. 12; 1913–1921: ф. 208, оп. 1, спр. 15

 

У 1831 році Азовському козацькому війську, сформованому з поселених на північно-західному узбережжі Азовського моря задунайських козаків, було відведено 74 тисячі десятин землі. Поряд з іншими населеними пунктами козаки заснували тоді на річці Калець хутір, назвавши його за іменем кошового отамана Й. Гладкого — Гладким. Вони несли сторожову службу на узбережжі Азовського моря, займалися також землеробством. Частину їх в 1862–1864 роках переселили на Кубань. Після ліквідації Азовського козацького війська в 1865 році старшина отримала дворянство і по 200—400 десятин землі, а рядові козаки були віднесені до стану державних селян[2]. Відповідно до закону 1866 року про поземельний устрій державних селян земля, якою користувалися колишні козаки, була передана сільській громаді у власність за викуп. 175 жителів села Нікольського[3] отримали по 11,6 десятини[4].

У 1865 році село увійшло до Покровської волості Олександрівського, а з 1874 року — Маріупольського повіту. У 1882 році в Нікольському проживали 252 чоловіки і 261 жінка. Головними заняттями населення були землеробство і скотарство. У цей час збільшується виробництво товарного хліба, попит на який з промисловим розвитком Півдня Росії і зростанням неземлеробського населення зростав. Так, в 1882 році в селі зібрали близько 40 тисяч пудів зерна, більше половини якого було продано. Товарну продукцію постачали в основному заможні селяни, які розширювали виробництво не тільки на надільних, а і на куплених і орендованих землях.

У 1875 році в Нікольському відкрили однокласне земське училище. У 1878 році його відвідували 17 хлопчиків і 9 дівчаток.[5]. Земська бібліотека діяла з 1908 року. У 1915 році в ній налічувалося всього 638 книг. Читачами бібліотеки були 90 жителів села. На той час в Нікольському проживало 3,5 тисячі чоловік.

У роки першої світової війни майже половина працездатних чоловіків була призвана в армію. Після Жовтневого перевороту 1917 року у село повернулися учасники війни. З їх ініціативи у грудні 1917 року були проведені вибори до Ради селянських і солдатських депутатів. Рада взяла на облік землі куркулів і приступила до їх перерозподілу.

У пам’ять про більшовицьке минуле селище 1924 року назвали Володарське на честь більшовика Мойсея Гольдштейна (партійне прізвисько — «В. Володарський»).

Селище було охоплене репресивними діями під час Голодомору. Так, секретарі міськрайпарткомів Донецької області, керуючись отриманою 29.11.1932 р. Постановою ЦК і ЦКК КП(б)У з дозволом провести «чистку окремих осередків, що засмічені опортуністичними елементами, які знаходяться під кулацьким впливом, саботують виконання плану хлібозаготівель» взялися за її ретельне виконання — і в т.ч. у тодішньому Володарському — за надзвичайно низьке виконання хлібозаготівель провели цю чистку [6]. [7].

9 жовтня 1941 року ворог захопив село Володарське (нині смт Нікольське). Період нацистської окупації тривав два роки (1941—1943 рр.). У Нікольському було сформовано підпільно-патріотичний рух під керівництвом Попова Олександра Васильович, головою групи був Додуляк Олександр Дмитрович. Група діяла в період з 7 жовтня 1941 р. по 14 вересня 1943 р. і налічувала 24 члени. Боротьба підпільників не припинялася аж до звільнення району, але з травня 1943 року припинилася її активна фаза. Це було викликано раптовими масовими арештами підпільників. 24 червня 1943 року 9 підпільників були розстріляні на Агробазі разом з підпільниками інших груп.

Нікольський район був звільнений 14 вересня 1943 року. В ході боїв загинуло 5 вояків 416 Азербайджанської стрілецької дивізії. Останки воїнів поховані в братській могилі у парку селища Нікольське. Також в цій могилі поховані останки мирних громадян селища, розстріляних нацистами у вересні 1943 р. Братська могила доповнена Меморіалом загиблим на полях битв жителям с. Нікольське (423 особи). Меморіал слави (Нікольське) був відкритий 9 травня 1969 року.

5 червня 2015-го при несенні бойової служби під Нікольським загинув капітан 131-го розвідувального батальйону Ігор Єлісєєв.

З 18 лютого 2016 року селище перейменоване на Нікольське[8], всупереч рекомендаціям Українського інституту національної пам’яті перейменувати його на Микільське[9].

2. А. П. Гаденко. Азовське козацьке військо (1830—1865 р.). Кашира, 1912, стор 20, 27.
3. У період 1855—24 років — село називалось Старонікольське, Нікольське.
4. Список населених місць Маріупольського повіту Катеринославської губернії, стор 24.
5. Журнал Маріупольської повітової земської управи за 1878. Маріуполь. 1879, стор 64.
6. Парсенюк Б. Чорні сторінки історії // Чорні крила. Волноваський район Донецької області. Іст. нарис, свідчення мешканців району, документи, вшанування пам’яті жертв Голодомору (Упор. С. Блєднов). Донецьк. 2008.
7. ДАДО. Ф. 326, оп. 1, с. 3, л. 213.
8. Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
9. Рекомендацій Українського інституту національної пам’яті при перейменуванні населених пунктів та районів (додаток №2). Додаток № 2 до Протоколу № 35. Засідання Комітету від 23 грудня 2015 року. komsamovr.rada.gov.ua. Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. 2 березня 2017. Процитовано 2 листопада 2020.